понедельник, 29 июня 2020 г.

Mini Whip у виконанні PA0RDT частина 1.

Недавно я описував як в домашніх умовах зробити свій WebSdr приймач. На мою думку це є великим досягненням нашого часу. Поясню чому.

Сучасні умови життя вимушують людей не сидіти на місці. Якщо людині подобається слідкувати за тим, що робиться в ефірі, їй потрібен радіоприймач. І тут виникає дилема - придбати кишеньковий приймач з телескопічною антеною чи підключити свій шек до інтернету і через інтернет з допомогою смартфона, планшета чи ноутбука слухати ефір де заманеться. А ще краще якщо шек знаходиться в "будиночку в селі", де рівень завад набагато менший за міський. Щоправда в невеликих населених пунктах зараз завади збільшуються завдяки появі дешевої і не дуже якісної електроніки, яку використовують люди, але він все одно набагато менший за рівень у місті.

Добра річ кишеньковий приймач, але я так і не зміг знайти зі всього асортименту який би мене задовільнив. Були в мене Tecsun PL-600, Tecsun PL-660, Grundig G3, Grundig G5, Xhdata D808, SONY ICF SW7600GR, Degen DE 1103 без DSP. З цих моделей заслуговує на використання лише приймач від SONY (на мою думку, адже найбільш мені сподобався). Але завжди хотілося кращого. Придбав і довгий час після кишенькових приймачів возив з собою Yaesu FT-817ND, але він потребує людяної антени, яку не завжди можна розвісити через обмеження простору чи часу.

Тому я вибрав шек через інтернет. Наступним вибором було чи працювати як на прийом так і на передачу, чи зробити лише можливість прийому.  Вирішив піти від простого до складного. Зроблю добрий прийом, а далі і передача підтягнеться.

Постала ще одна проблема. Вибір антен для прийому. Широкосмугові антени, чи декілька резонансних з антенним комутатором з можливістю переключення антен віддалено. Тут я поки зупинився на широкосмугових, при чому різних типів. Антени, що чутливі до електричного поля, чи до магнітного. Перелопативши інтернет я побачив, що SWL впали в дві крайнощі. Або MiniWhip від PA0RDT, або активна магнітка від Wellbrook Communications.

Я не полінувався, і в моєму шеку з'явилися MiniWhip від PA0RDT та Wellbrook ALA-1530, виготовлені особисто авторами. Адже доки не "помацаєш"- не зрозумієш що і як.       

Сьогодні поговоримо про антену Mini Whip від PA0RDT. Тема буде розбита на декілька частин, адже хочу поділитися роздумами самого Ральфа Беккера, PA0RDT та Pieter-Tjerk de Boer, PA3FWM, показати вміст антени ( плати та монтаж ) і як я в себе це реалізував.

Надам слово Ральфу.

Переклад виконаний мною і адаптований для кращого сприйняття.


Після декількох безрезультатних спроб зробити ефективну антену для прийому слабких сигналів на довгих хвилях в умовах міста, було виявлено, що електричне поле від місцевих джерел шуму містилося в будинку і було відсутнє поза його межами. Щоб таки мати можливість прийому слабких сигналів, потрібно було скористатися антеною, яка чудово реагує на електричне поле і винести її на певну відстань від  будинку для зменшення шумів, спричинених побутовою електронікою. Випробування проводилися з допомогою активної телескопічної антени, розробленої G4COL. Результати були обнадійливими і я скоротив довжину телескопа з одного метра до 30 см без втрати продуктивності.  Стало зрозуміло що така антена працює як ємність, що під'єднана до електричного поля. Телескоп і є тією самою ємністю, що пов'язана з цим полем. Форма тут вже не грає ролі. Це може бути не телескоп, а шматок дроту, або полігон на друковані платі. Дотримуючись цих висновків, були проведені тести, щоб знайти оптимальні розміри полігону на платі. Щоб запобігти перевантаженню приймача, максимальний рівень на виході має становити - 20 дБм.  Буферний підсилювач був оптимізований для роботи як із слабкими, так і з потужними сигналами. Підтвердження гарної роботи підсилювача належить Стіву Ратцлафу, AA7U, який провів вимірювання IMD на буферному підсилювачі та запропонував модифікації схеми, щоб поліпшити стійкість до перевантажень потужними сигналами.

На фото всі папери, що прийшли в комплекті з антеною.

Судячи з таблиці, що приведена на фото, максимум рівня сигналу буде спостерігатися при висоті підвісу від 4,8 метра.

Нижченаведені фото є інструкцією з користування, схемою підключення, та електричною схемою.

До зустрічі в наступній частині.

73 ! de UT2YR


среда, 17 июня 2020 г.

Номерні станції

Сьогодні я розповім про номерні станції, для чого вони, де можна знайти інформацію про них (кличний станції, вид випромінювання, розклад передач), щоб послухати їх роботу і переконатися що вони справді існують. Щоправда неможливо дізнатися що вони передають, тому що інформація зашифрована, а ключ нам невідомий.

Як передати інформацію з максимальним рівнем анонімності, щоб вона дійшла до адресата і при цьому ні той хто відсилав, ні той хто її отримав, не були розкриті. В наш час розвитку технологій, як не дивно, це досить проблематично. Ні для кого не секрет, що можна визначити адресу та місцеположення комп'ютера або смартфона, звідки була надіслана інформація і який пристрій та де отримав ці дані. Щодо самих даних. Навіть якщо ви попередньо їх зашифруєте, більшість алгоритмів шифрування мають свою "Ахіллесову п'яту". Достатньо лише мати потужну обчислювальну техніку та терпіння і вуаля - інформацію прочитано!


Єдиний спосіб зробити це (і звісно його використовують по повній держави, дипломатичні представництва, військові, спецслужби, розвідка) -  на військовій базі чи у військовій частині змонтувати потужний короткохвильовий передавач (за деякими даними потужність складає від 10 до 100 КВт) з допомогою якого в ефір буде передаватися зашифроване повідомлення, а на іншому боці це повідомлення буде приймати людина, для якої воно призначене з допомогою звичайного побутового радіоприймача.

На фотографіях зображена одна з номерних станцій, розташована у Франкфурті, яка в семидесятих роках минулого століття призначалася для передачі радіограм для агента під псевдонімом Тріанон (погугліть, може когось це зацікавить).

 
Називаються ці станції номерними, тому що передають в основному групи по 5 цифр в кожній. Зустрічаються також набір символів, або слів. Раніше радіограми зачитував диктор, але потім його замінили на електронні пристрої. На фото зображено MfS Hauptverwaltung Aufklärung Speech-Morse генератор. Він працював на номерній станції в місті Zeesen (колишня територія Німецької Демократичної Республіки, зараз Німеччина).


Видно, що радіограма перетворювалася на перфострічку, яку заправляли в зчитуючий модуль генератора і він генерував букви та цифри чоловічим чи жіночим голосом.

Іноді ці станції працюють на декількох частотах, синхронно передаючи інформацію.

Завжди використовується шифр Вернама, або одноразовий код чи схема одноразових блокнотів. Тобто, маючи блокнот та отриману радіограму, ми можемо розшифрувати її. (Гуглимо. В нас радіоприйом, а не лекція по криптографії).

Давня реалізація блокноту


Сучасна реалізація


Сторінка з блокноту використовується лише раз, після використання обов'язково спалюється. Інакше той, хто окрім нас слухав передачу і отримав цю сторінку з блокноту теж буде знати що в тій радіограмі було.

Тепер до практики. Заходимо на http://priyom.org/ і бачимо похвилинний розклад передач. Тут зібрана інформація про номерні, військові та дипломатичні станції. Вибираєте частоту, згідно години по UTC та дня тижня і насолоджуєтеся.


Ось декілька прикладів спостережень за цими станціями.

Класичний вид модуляції - телеграф. На сторінці можна ознайомитись з деякими особливостями роботи станції, послухати шматок аудіозапису та навіть його скачати.



Приклад, де використовується голос (хоча він синтезований). Тут ще можна побачити спектрограму сигналу.


Тепер все більше станцій використовують цифрові режими. Декілька прикладів.

 

Хтозна, може сподобається вам моніторити їх роботу, і тоді вас не відірвеш від приймача, як ведмедя від меду. Згадайте, як люди спостерігають на протязі десятиліть за УВБ-76.

Хай щастить !

73 ! de UT2YR




среда, 10 июня 2020 г.

Їжа для Малинки. Частина 2. Може бути.

Спроба номер два. Зрозуміло, що ідеального перетворювача не існує. Але я не з тих хто не шукає оптимальний варіант. Попитавши людей хто що використовує, мене зацікавив ось такий перетворювач.  Коштує він 13 умовних одиниць.

Коротко про характеристики:

Діапазон вхідних напруг  - від 6.3 до 22 Вольт

Вихідна напруга - 5 Вольт, 3 Ампера

ККД - 95 %

Захист - перевантаження, коротке замикання, перегрів, обернене включення, від пилу, бруду та вологи.

Декілька його фото.


Нутрощі, нажаль не зможу показати, бо все залито компаундом.

Тепер про наболіле. Як кожен перетворювач має свої уражені частоти, так і цей їх має. Але в порівнянні  з минулим перетворювачем, описаним в першій частині, тут все набагато краще.

Список уражених частот, які я знайшов на даний момент, та їх добре чути вухом: 1815, 1967, 2118, 2421, 2574 КГц (в середньому крок складає 152 КГц). Є ще дві частоти, яких не чути вухом: 3938 та 7094  КГц. Частоти можуть трохи зміщуватися вправо-вліво від 3 до 6 КГц, в залежності від потужності навантаження.

Тобто фактично "постраждав" лише діапазон 160 метрів. (2 частоти).

Тепер ще один момент стосовно Малини. При пошуку уражених частот цього перетворювача, я знайшов на яких частотах шумлять перетворювачі в четвертій Малині. Це 367, 452 та 538 КГц. (крок складає 85 Кгц).

Висновок: В цілому перетворювач підходить до використання в ham радіо, але практика покаже наскільки від придатний для вирішення завдань, пов'язаних з радіо.

До зустрічі !

73! de UT2YR


понедельник, 8 июня 2020 г.

Використовуємо дерева, як щогли

З приходом весни виникає бажання виїхати на природу, насолодитися запахами свіжої трави, квітучих дерев, вогнища, де ось ось буде готовий шашлик, звуками співаючих птахів, дзюрчання річки неподалік. В такі хвилини не вистачає ще звуків, що доносяться з динаміку улюбленого трансивера... Але трансивер і решта всілякої аматорської смакоти знаходяться зі мною. Залишається лише одна проблема - де і як зачепити антену. Ситуація трохи ускладнена тим, що немає як з собою возити щогли. Вийти з неї в цьому мені допомагають дерева.

Самі поширені антени для роботи в полі це диполь, end fed, довгий дріт або промінь. Декому вдається брати з собою вкорочений вертикал, але на мою думку це сумнівний варіант з-за низької ефективності цієї антени через її вкорочені розміри.

Я користуюся диполем з симетруючим балуном. Для його підвісу потрібно дві точки, іноді для зменшення провисання центральної точки, в балуні є гачок, за який можна підвісити і центр антени теж.


Америку не буде відкрито, коли розповім про те, як це роблю. Може це комусь згодиться, або хтось завдяки цій статті вдосконалить цей спосіб.    

Він дуже простий. Береться шматок мотузки. За один кінець до неї зачіплюється щось "відносно важке", а за другий - один з кінців диполя. "Важке" береться в руки і перекидається через гілки на дереві (бажано повище) і з допомогою мотузки кінець диполя затягується якомога вище, тим самим збільшується висота підвісу антени. Так само підвішується інший кінець та центр диполя за потреби.

За цей час, відколи я їду насолодитися ефіром подалі від міста, я перепробував багато предметів в якості "відносно важкої речі". Тут існує одна проблема. Цей предмет повинен бути не дуже важким, адже його потрібно закинути на висоту 10-12 метрів мінімум 2 рази. Предмет повинен бути обтічної форми, щоб максимально унеможливити його зачіпання за гілки.  В решті решт експериментальним шляхом я визначив, що вага повинна бути в межах 160-250 грам. Нижче 160 грам - може не спуститися до низу (і висіти так, що його неможливо дістати) під дією своєї ваги (особливо відчутно на деревах з негладкою шкірою наприклад дуб). Більше 250 грам чудово спускається донизу, але важко закидати на такі значення висот (300 грам в умовах парку мені не виходить закинути вище 7 метрів). Тепер про обтічність форми. Бажано, щоб центр маси був розташований спереду. Це дозволить добре проходити через гілки і спускатися донизу при цьому в них не плутаючись.

Тепер до практики.

"Відносно важкою річчю" стало грузило. Рибалки мають його добре знати. Воно називається Куля і призначене для вилову коропів з водоймищ. Максимальна вага цього грузила складає 160 грамів. Якраз те що нам потрібно. Ззовні воно виглядає так:


Погодьтеся, наче куля. Вартість його складає одну умовну одиницю.

Наступний компонент - мотузка. Тут такі вимоги. Має бути легка, міцна для ваги диполя, недорога по вартості. І тут знайшовся вихід. Поліпропіленовий шпагат.  Його вага складає 1 грам на один метр. Триста метрів шпагату можна придбати за одну умовну одиницю. Більшість сучасного шпагату обробляється речовиною від дії ультрафіолетових променів. На фото він виглядає ось так:


Тепер я продемонструю як в мене виглядає один "закидний комплект". На мотовилі намотано 20 метрів шпагату. Загальна вага складає в районі 200 грам.


Ще важливий момент. Мотузка на землі має бути повністю розпутана і викладена так, щоб вона не заважала грузилу перекинутися через гілку і максимально спуститися до землі.

Як варіант, може бути так.



Маю надію що ця інформація сталася вам у пригоді.

73! de UT2YR

 


четверг, 28 мая 2020 г.

Як сколхозити вдома Web SDR приймач.

Ця ідея давно не давала мені спокійно жити, адже сдр приймач в мене є.

На даний час в світі є декілька реалізацій прийому радіосигналів через інтернет. SDRConsole має в собі сервер, з допомогою якого люди, в яких на комп'ютері встановлена SDRConsole можуть через інтернет під'єднатися до віддаленого приймача і слухати його. Подібним шляхом пішли і автори SDRSharp.

Донедавна на моїй площадці працював приймач по цій технології на SDRSharp. Приймачем там був AirspyR2 з Spywerter. Діапазон перекриття прийому радіосигналів був безперервним від 0 до 60 МГц.

Все це добре, але є одне але. Немає кросплатформенності, На кожен комп'ютер потрібно встановлювати відповідні програми. Програми як правило написані для Windows. А що робити як під рукою лише смартфон або комп'ютер на операційній системі відмінній від Windows будь-то Linux  чи MacOsX ?

Тут потрібне універсальне рішення. Скажімо так. Приймач під'єднано до сервера, а клієнт через інтернет браузер під'єднується до сервера і приймає радіосигнал.

Одного дня на очі попався мені KiwiSDR. В той момент я зрозумів що це саме те, що потрібно. Я спробував скористатися безліччю гаджетів для перевірки роботи приймачів. Вони працювали кругом. Це було надзвичайне відчуття. Нарешті я знайшов те, як би мені хотілося реалізувати роботу віддаленого приймача.



Зрозуміло, що я почав збирати кошти на KiwiSDR, але доки назбираєш, вирішив зробити щось подібне на Airspy R2.

Полазивши по інтернету і вивчивши роботу KiwiSDR, розібрався як теоретично це зробити.

Трохи історії та теорії. Робота приймача базується на технології OpenWebRx. Вперше світ про неї почув в листопаді 2014 р. від її автора Andras Retzler, HA7ILM. Він також є засновником сайту sdr.hu.  На даний момент там знаходяться ссилки на 492 приймача. Нижче фото вигляду ссилок на приймачі, розташовані на сайті. Увага ! Щоб зайти на сайт необхідно зареєструватись. Реєстрація можлива лише для радіоаматорів.




Приймачі розташовані по всій планеті, що дає змогу послухати себе та інших на них. Проходить шість років і 29 грудня 2019 р. Andras в своєму блозі пише, що перестає розвивати проект. Але так як це проект з відкритим вихідним кодом, Jakob Ketterl DD5JFK продовжив роботу. Він переписав частину коду, що дозволило використовувати досить велику кількість sdr приймачів на даний час. RTL-SDR, SDRPlay RSP1 RSP2 RSPDuo, Airspy R2 Mini HF+ Discovery, HackRF, Lime SDR, PlutoSDR, FiFiSDR, Perseus, Red Pitaya, USRP - ось список підтримуваних приймачів.
Ця технологія дозволяє передати від приймача до інтернет браузера потік даних, які можна відтворити в ньому з допомогою HTML5. Таким чином, маючи один з вищенаведених приймачів, антену та комп'ютер, можна вдома зробити свій WebSDR OpenWebRx, до якого через інтернет можна під'єднатись з допомогою любого гаджета і через Google Chrome чи Mozilla Firefox слухати ефір.

Сайт Jakobа знаходиться за адресою openwebrx.de. Нижче я відобразив головну сторінку сайту.


На ньому можна ознайомитись з документацією по встановленню та налаштуванню програмної частини.

На даний момент програмне забезпечення працює на Linux дистрибутивах Debian 10, Ubuntu 20.04, Raspbian. Jakob  дуже допоміг всім нам, хто має RaspberryPI. Він спростив процедуру встановлення. Достатньо лише скачати образ, записати його на флешку та відповідно до моделі приймача сконфігурувати файл налаштувань.

Тепер до практики. Вже вам відомо, що в мене є Airspy R2, тому далі все про нього.

Під'єднаємо приймач та введемо команду з допомогою якої визначимо чи програмне забезпечення його побачило.

SoapySDRUtil --probe="driver=airspy"


Якщо щось подібне напише у вас, то bingo! Все чудово. Можна іти далі.

В кого RTL-SDR, Airspy HF+, Sdrplay можуть спати спокійно. Файл вже налаштовано для використання цих приймачів. Для решта моделей потрібно буде його скоригувати.

Я розповім що робив в своєму випадку. По шляху /etc/openwebrx знаходиться файл config_webrx.py  Це він і є.


В режимі адміністратора відредагуємо цей файл

sudo nano /etc/openwebrx/config_webrx.py


Відкриється файл, що уявляє собою скрипт на пітоні. Зараз я прокоментую що де змінив для того, щоб в мене запрацював мій приймач.

Почнемо з простих речей. Вкажемо максимальну кількість одночасних підключень, кличний приймача, розташування (QTH), висоту над рівнем моря, поштову скриньку адміна, географічні координати (на основі них вираховується QTH локатор).

Далі іде інформаційна частина. Вона лише відображає інформацію на сторінці. Кличний адміна, поштова скринька адміна, який використовується приймач, яка використовується антена і веб сайт аміна (при його наявності).





Далі починається веселуха. Потрібно описати для сервера який приймач буде використовуватися та всі його налаштування. Не лякайтеся, все досить просто. Лише потрібно уважно все заповнити. Я прокоментую все що змінював і що означають параметри.
 


Назва приймача, назва приймача що буде відображатися в інтерфейсі користувача, ім'я драйвера який потрібно використати для керування приймачем, корекція частоти для точного відображення частоти, діапазон що буде прийматися, назва діапазону, центральна частота діапазону, який потрібно встановити рівень підсилення приймача, семплрейт, улюблена частота з якої починаємо слухати діапазон так звана стартова частота, та стартова модуляція.

Для прикладу хтось полюбляє послухати на 40 метровому діапазоні частоту 7175 КГц. На цій частоті використовується LSB модуляція. Встановили собі ці значення і запустивши приймач одразу починаєте її слухати. 

Ліричний відступ. Більшість приймачів може приймати максимальну смугу від 2.4 Мгц до 10 Мгц,( так званий семплрейт) все залежить від моделі приймача. Ці дані вказані в технічних характеристиках. Для прикладу максимальна смуга прийому RTL-SDR складає 2.4 МГц, а його семплрейт відповідно складає 2400000, а в Airspy HF+ максимальна смуга 768 КГц, відповідно семплрейт 768000.



Ну а тепер я розповім як я в себе все налаштував.


Знову ліричний відступ. Існують приймачі, які не приймають сигнали нижче 24 МГц. Як зробити так, щоб можна було все таки слухати частоти нижче ? Для цього використовують конвертери. З допомогою них спектр переноситься  в ділянку, де приймач чудово приймає, і таким чином ми можемо слухати що робиться в ефірі на цих частотах.

Саме такий приймач в мене. Я мусив використати конвертер. Вище на малюнку я показав як це потрібно зробити. Йому потрібно подати живлення. Це робиться з допомогою параметра "bias_tee": True та вказати частоту конвертера. В моєму випадку це 120 МГц. Параметр "lfo_offset": 120000000

Мій приймач може приймати спектр шириною в 10 Мгц та 2.5 Мгц, відповідно семплрейти будуть 10000000 та 2500000. Я вибрав менший, щоб не навантажувати Малину та USB порт. Перевіряємо уважно чи все вірно написали. Зберігаємо та перевантажуємо комп'ютер.

Тепер як користуватися. Якщо ви будете його використовувати лише в своїй домашній мережі, то достатньо з іншого комп'ютера набрати його адресу в Chrome чи Firefox і вже можете слухати.

Покажу на прикладі. Припустимо, що адреса комп'ютера, де встановлено приймач з програмним забезпеченням є 192.168.1.15 Тоді в адресній строці потрібно ввести https://192.168.1.15:8073 і натиснути ввод.

З'явиться щось подібне


Це вже працюе ваш WebSDR. І знову вітаю ! Все вийшло. В правому нижньому боці знаходиться панель керування приймачем. Там можна змінити частоту, вид модуляції, гучність, параметри водоспаду, шумодав, масштаб відображення.







Вверху жовтий гачок нагадує форму фільтра. Керуючи ним, можна мандрувати частотою та змінювати ширину смуги пропускання фільтру.
Жовта вертикальна вісь покаже місцезнаходження несучої частоти.








Тепер наступне. Кількість клієнтів робіть невелику. Я зробив два. Справа в тому, що обидва з них мають рівне право керувати приймачем, але другий слухає ту частоту, яку вибрав перший і навпаки. Як на мене це недолік.

Для того, щоб приймач можна було слухати будь-де поза межами внутрішньої локальної мережі не забудьте прокинути на маршрутизаторі порт 8073, інакше через інтернет до нього неможливо буде підключитись.


73 ! de UT2YR





вторник, 12 мая 2020 г.

Як встановити та налаштувати апаратний годинник в Raspberry Pi

Ні для кого не секрет, що в Малині немає вбудованого годинника. Тобто, при ввімкнені, комп'ютер немає ніц уяви котра зараз година та дата. А дізнається лише тоді, коли під'єднається до серверів часу, через інтернет або з допомогою дротового з'єднання, або з допомогою WiFi. Як можна зробити так, щоб Малина завжди знала котра година, навіть коли вимкнена ?

В цьому допоможе плата RTC (Real Time Clock) - годинник реального часу. Плати можуть бути зібрані або на PCF8523, або на DS1307, або на DS3231. Одразу порекомендую DS3231. В неї найкраща точність. Виглядає вона ось так.







Її можна придбати тут.  Коштує вона не надто дорого, але з її встановленням Малина стала зручніше в користуванні. Під'єднується вона на роз'єм GPIO згідно нижченаведеної схеми підключення.


Розпіновка GPIO виглядає так


Щоб довго не ламати голову я приведу фото як плата встановлена.




Для того, щоб ця плата запрацювала, потрібно активувати шину i2c в Raspberry Pi. Для цього виконаємо

sudo raspi-config



Далі  Interfacing Options -> I2C ->







На запитання Would you like the ARM I2C interface to be enabled ? потрібно відповісти Yes.


Система повідомить про активацію I2C.


Перевантажимо систему командою

sudo reboot

Далі потрібно довстановити необхідні пакети

sudo apt-get install python-smbus i2c-tools



Після встановлення пакетів перевсіримо, чи Малина бачить під'єднану плату.
 
sudo i2cdetect -y 1


Відповіддю на цю команду буде показана адреса ID # 68  - це адреса модуля.



Якщо адресу не побачите, то дивіться чи все вірно під'єднали.

Тепер потрібно прописати цей модуль (додати драйвер для завантаження). 

В кінець файлу /boot/config.txt додаємо строку

dtoverlay=i2c-rtc,ds3231

Відредагуємо файл

sudo nano /boot/config.txt


а ось і ця строка, вписана в файл



Зберігаємо файл і перезавантажуємо.

Після перезавантаження для перевірки роботи знову виконаємо команду

sudo i2cdetect -y 1

В місці відображення адреси буде стояти UU. Це означає, що все працює.





Тепер потрібно деактивувати fake-hwclock, адже в нас є апаратний годинник.

sudo apt-get -y remove fake-hwclock
sudo update-rc.d -f fake-hwclock remove
sudo systemctl disable fake-hwclock







Тепер, коли відключений fake-hwclock, потрібно активувати скрипт, що буде запускати апаратного годинника.

Виконаємо

sudo nano /lib/udev/hwclock-set



Закоментовуємо три рядки bash скрипта.




#if[ -e /run/systemd/system ]; then
# exit 0
#fi





Також потрібно закоментувати дві строчки

/sbin/hwclock --rtc=$dev --systz --badyear

/sbin/hwclock --rtc=$dev --systz


Має вийти так



Тепер перезавантажте Малину.


Настав час засинхронізуватися.

Прочитаємо яка дата та час записані зараз в апаратному годиннику

sudo hwclock -D -r



Увага. Коли вперше під'єднано модуль, годинник покаже невірне значення. Не лякайтеся. Це нормально.

Під'єднайте Малину до інтернету для отримання вірної дати або через WiFi або через дротове з'єднання.

Тепер цей час потрібно записати в годинник.

sudo hwclock -w

Прочитати всановлений час

sudo hwclock -r



Якщо дата та час збігається, то все гаразд !

Проведемо експеримент чи все вдалося. Вимикаємо Малину і перезапустимо її. Інтернет з'єднання повинно бути відсутнє, інакше Малина засинхронізується через інтернет. В такому випадку ми не зможемо бути впевнені в позитивному результаті.



Тепер Малина завжди буде знати котра година, навіть коли вимкнена і коли відсутній інтернет.

Я думаю, що зрозуміло для чого це робилося. При відсутності можливості синхронізації часу через інтернет буде неможливо працювати в цифрових режимах як FT8, JS8Call і т.д.

73 ! de UT2YR